Uncle Sаm's cafe, найбільше кафе Форксу Опції

[Еліс Каллен]

Невеликий за розмірами, але затишний гріль-бар в стилі Америки 50-х років. В кутку стоїть старий музичний автомат, більшість пісень в якому - це пісні легендарних Бітлз, Луї Армстронга і Елвіса Преслі. На барі стоїть дужий похмурий чоловік, що, втім, робить неймовірно смачні коктейлі.
Одна із візитівок кафе - привітній персонал. Молоді офіціантки швидко і з посмішкою на вустах приймуть ваше замовлення, а досвідчені кухарі приготують його за кілька хвилин.
Різноманітне і незмінне меню також відображає дух того часу. Тут ви можете скуштувати смажені крильця, шніцелі з яловичини, копчену свинину, фахітас, чіле кон карне, буррітос, замовити піццу, спробувати ще купу салатів, або поснідати яєчнею з беконом, а на десерт замовити відомий яблучний пиріг. (А про місцеву "Банана-бонанзу" взагалі ходять легенди)

[Емметт Каллен]

Ем все сидів біля стойки та пив свій бурбон. Але тут йог оувагу привернув дзвіночок на дверях та знайомий запах. Він повернув голову в бік дверей і побачив, як його сестра йшла плавною ходою до столу за яким сидів Джаспер. Хлопець махнув рукою, але мабуть вона це не помітила і він знову повернувся за стійку до бармена, який робив якийсь коктейль в шейкері. Ем протягнув руку до свого стакану з бурбоном та зробив ще один ковток, і аби не програти своїй дружині він окинув залу в пошуку своєї жертви. Але він не встг навіть озирнутись, як біля нього намалювалась блондинка. На вид по ній можна було сказати, що це ну справжнісінька блондинка. Ем подивився на неї з ніг до голови оцінюючим поглядом та про себе промовив "Зійде! Але щось тут не так, за такими повини бігати, а не вони повині самі підкочуватись". Вампіру навіть і мислити не прийшлось, як він одразу зрозумів кого це рук діло. Він кивнув в сторонц Джаспера в знак вдячності і повернувся до блондинки.
- Можу я пригостити таку чарівну даму коктейлем?
Промовив Емметт звертаючь до дівчини. на що вона йому кокетно відповіла
- Я не буду проти!
Ем допив свій бурбон та поставив свою пусту склянку на стіл. І повернувши голову до бармена сказав
- Повтори будь-ласка і можна для цієї чарівної дами коктейл "Красунька"
Дівчина трохи покрасніла, розуміючи що це був натяк на неї, а бармен єхидно посміхнувся та відокремлюючись рукою від дівчини додав
- Гарний вибір для дівчини
Хлопець відвернувся та почав робити коктейль. А Ем почув знайомий голос, Розалі нарешті дала свою відповідь.
- Переможений навіки залишає переможця
- Любий твій каприз, - сказав він також тихо, як і в попередній раз.
Як тут в цю розмову ще й інший бармен вліз
- Хлопче, не варто чіплятися до дівчини, якщо вона показує, що не хоче цього
"Господи! Ну а ти чого сюди лізеш?!" подумки промовив Ем. На диво ці слова навіть ні трохи не розізлили Ема, він не любив коли йому вказують, а особливо постороння людина.
- Так, не варто чіпати дівчину, а особливо коли вона тебе зовсім не знає, і не має найменшого бажання з тобою познайомитись. - Почув він зі сторони Розалі і відповів, - Я і не збирався з тобою знайомитись. Я і так зайнятий. - Спокійно але на трохи повишеному голосі сказав Емметт Роуз.
Вампір повернувся до дівчини і помітив, що бармен вже просто прикрашає її коктейл. Він повторив склянку бурбону та подав коктейль дівчині.
- Ваше замовлення
Дівчина протягнула коктейль до себе та мило посміхнувщись сказала в сторону Еммета
- Дякую
Ем просто посміхнувся у відповідь та протягнув до себе склянку з бурбоном.
- А як звуть цю чарівну дівчину?
Блондинка не тягнула час з відповіддю
- Брітанні, але друзі звуть Брі. - Сказала вона ніжним голосом

[Едвард Каллен]

-----> Будинок Свонів

Едвард довго не вагаючись і не чекаючи відповіді коханої, взяв Беллу за руку і вони обоє пішли до машини.
Дорога до кафе була тихою і спокійною, де-не-де в лісі з"являлися голови різних тварин, щоб побачити хто там, але потім вони швидко зникали.
Приїхавши на "місце зустрічі", Белла швиденько вибігла з машини і побігла в кафе.
"Ще би, можу прямо зараз уявити її страх перед Роуз."
Хлопець спокійно вийшов з машини, поставивши її на сигналізацію, і повільно пішов слідом за коханою.
Зайшовши в середину, він побачив як Роуз відкрито заграє до бармена, а Еммет, одразу біля Роуз чіпляється до якоїсь дівчини.
Підійшовши до столику де сиділа сім"я, він взяв нервову Беллу за руку, поцілував її в чоло і тихенько прошепотів на вухо:
- Ну чого ти? Все ж буде добре...
Побачивши куди всі дивилися, хлопець лукаво посміхнувся і додав Джасперу і Еліс:
- Це вони знову через того таємного залицяльника, від якого Роуз чуть не посивіла? І на що вони цього разу посперечались?

[Джаспер Хейл]

- А, ну так, звісно, з нами не засумуєш, а особливо з Емом та Роуз.
"Взагалі, з ними вже стає нуднувато. Вони якісь вже надто нецікаві. Завжди в них одне і те саме: як би то один одного приревнувати, посваритись, помиритись і якомога екстримальніше те примирення відсвяткувати. Тобто, діє стандартна схема."
Джасперові було нудно. Можна сказати, на нього напала нудьга, якщо точніше - хандра, як то її називав якийсь азіатський письменник.
- Хочу полуниці!
- Хм... Полуниці? Тільки з шоколадом, кавою, ромом і ананасами.
І хоча Джаспер за своє життя ніколи так і спробував, які на смак полуниці та ананаси, але шоколад він пам'ятав дуже і дуже добре. Про каву і ром взагалі й мови не було: їх смак забути просто нереально. Ніколи. Навіть якщо не намагався їх запам'ятати.
- Ну от зізнайся - це все ти?! - питання Еліс звучало досить дивно.
- Ну так, - байдуже погодився Джаспер. - Це мій маленький подарунок їй на день народження, нехай дитина порадіє. Бо чим би дитина не бавилась, лишень щоб не правою рукою. А барменом нехай бавиться.
"Все ж таки мені здається, що бавитись Роуз довго не буде, хоча всяке може бути. Залежно від того, що там Ем витворятиме."
Як не дивно, але найбільше Джасперові було сумно за Лею. Дівчині явно не подобалась позитивна реакція бармена на вампірку, що було видно з її мягко кажучи яскравих емоцій.
Тим часом до кафе "таємничо" прийшли Ед і Белла.
- Привіт, Джаспере.
"Це навіть глухий б зрозумів, що з таким вітанням вона мені не надто довіряє. Ну навіщо мене боятись? Я ж не кусаюсь. Ну..... ЗАЗВИЧАЙ не кусаюсь". Доказом недовіри було те, що Белла сіла поряд з Еліс. Хоча це скоріше можна розглядати і як просто те, що вона хотіла сидіти біля своєї подруги, але було підозрілим.
"Ну навіщо мене боятись? От Роуз їй і треба боятись, а не мене".
- І тобі чайна-таун, Белло! - невдало привітався Джаспер.
- А що це Розалі з Емметом біля бару роблять? Їм же все одно не продадуть алкоголь... Хіба що причарують бармена...
- ... або попросять інших заставити бармена налити алкоголь. Хоча... Дехто там таки досить вправно вже запутує бармена в свої тенета.
- Це вони знову через того таємного залицяльника, від якого Роуз чуть не посивіла? І на що вони цього разу посперечались?
"І тобі здоров, Ед. Не знаю, не думаю, хоча всяке може бути. Їхня пара доволі таємнича і дієздатна. Завжди щось придумають собі на свої голови. Це доволі цікаво".
Ставало дедалі нудніше й нудніше. Хоча приємно було сидіти поряд з Еліс, але атмосфера в кафе вже далеко не була веселою, цікавою й повною інтриги. Ну, це була суто Джасперова точка зору. Хоча точки зору ніхто не має. Це надто суб'єктивно. З одного боку, вона є, з іншого, ніхто не знає, де вона, бо з будь-якої відстані точка зору залишається точкою зору, просто невідомо, які розміри тієї точки.
"Тут стає нецікаво. Йду прогуляюсь, подихаю свіжим повітрям, бо щось то мелодрама Ема й Роуз не захоплює."
- Так, люди, йду я прогуляюсь трохи, подихаю свіжим повітрям. Еліс, ти як?
Джаспер чекав відповіді, хоча саме ця особа завжди могла здивувати, за що її і обожнював.

[Белла Свон]

Жартівливо привітавшись, Джаспер начебто і виразив своє позитивне ставлення, але Беллу не покидало неприємне відчуття мурашок, які бігали по спині від одного його погляду. Навіть як для вампіра він був надто дивним і небезпечним. Нервовість починала зашкалювати, коли нарешті з"явився її рятівник в особі Едварда. Поцілунок подіяв краще, ніж кілограм будь-якого заспокійливого, дівчина посміхнулася і трохи розслабилася. Хоча її не покидали думки, що одному Едварду відомо, про що думає Джаспер і одній Еліс, що він може зробити.
- Але навіщо вона це робить? - Белла здивовано спостерігала за Розалі. Слова Джаспера ніяк не могли вкластися в неї в голові.
"Е? Якого ще залицяльника? Я щось пропустила?" - на цей раз дівчина здивовано глянула на коханого.
- Що тут відбувається? - з безнадією в голосі запитала вона, навіть не сподіваючись, що хтось із Калленів посвятить її в свої сімейні справи. Врешті-решт вона була просто звичайною людиною, якій не варто було втручатися в справи вампірів. Але ж вона вже втрутилися, хіба не так? Тоді, коли сіла за одну парту з Едвардом на біології...
Еммет тим часом також не втрачав часу і майстерно обкручував незнайому білявку. Звісно ця дівчина у всьому програвала Розалі, але й вигравала у самої Белли, що радісності їй не додавало. Вона подивилася на своє взуття і пошкодувала, що не взула щось з шпильково-кабулкового, яке могла запропонувати їй Еліс. Можливо вона б поламала собі ноги, ходячи в таких кайданках, але плюсом було б те, що Едварду довелося б носити її всюди на руках протягом досить тривалого часу. Колись вона вже ламала ногу, коли довелося здавали стрибки в довжину. Невдале приземлення логічно завершилося гіпсом і двомісячною забороною ходити.
"Хіба нам варто так відверто вирячатися на них?" - засумнівалася Белла, все ще краєм ока слідкуючи за драмою з елементами еротики, яка розвивалася на тлі барної стійки.
- Джаспере, ти куди? - здивовано запитала вона, коли вампір встав і нагострив лижі до виходу. Насправді лиж у нього не було, але Белла дуже хотіла б побачити Джаспера в синенькому комбінезончику і лижній шапочці, коли він з"їжджав по засніжених гірках сьомого рівня. Хоча ні, вампір би легко впорався і з тринадцятою, що їй самій було недоступно. - Хіба ми не маємо всі бути тут? Це ж наче свято Розалі?
" Я мабуть єдина тут, кому варто піти... - вона знову збиралася поринути у в"язкі зелені тенета депресії, коли побачила знайоме обличчя. - А вона тут що робить?" - дівчина абсолютно забула, що Леа мала достатньо підстав тут бути, адже працювала офіціанткою в кафе дядька Сема. І так мабуть вже склалася доля, що сьогодні була саме її зміна. Белла хотіла встати і помахати їй рукою, але тоді згадала, що Леа страшенно не любить Калленів, можна сказати, просто смертельно ненавидить. Тому присутність її в їхній компанії могла б сильно засмутити подругу.

[Еліс Каллен]

Хм... Полуниці? Тільки з шоколадом, кавою, ромом і ананасами.
"Полуниці з шоколадом... Ммм... Яка ідея... Їсти ж їх не обов'язково!" - замріялася Еліс.
Ну так,Це мій маленький подарунок їй на день народження, нехай дитина порадіє. Бо чим би дитина не бавилась, лишень щоб не правою рукою. А барменом нехай бавиться.
- Пошляк ти, любий! - грайливо промовила дівчина.
Еліс відчула як завібрував телефон, не було й сумніву, то Леа відповіла на смс-ку.

Еліс, я думаю можна, але ж не забувай підтримувати нашу канонічну репутацію! Давай я тобі передзвоню після закінчення зміни. І ще… Забери Розалі від Кано, бо я їй шию прокручу на 180 градусів! Він мій!

Ця таємна дружба дуже розважала вампірку. Раніше вона навіть уявити собі не могла що буде ходити по крамницях із однією з вовкулак, а зараз це для неї вже не дивно. Дівчина посміхнулася, коли читала що відповіла Клірвотер і вирішила написати ще одну смс-ку.

Лейка я нічим тобі допомогти не можу, Розалі зараз краще не чіпати, собі ж буде гірше. А щодо її шиї - то не смертельно! )) Вона виживе! Чекатиму на твій дзвінок після зміни.

Еліс не була впевнена, що правильно зробила, коли так жорстоко пожартувала. "Надіюсь Леа мене зрозуміє!" - подумала Еліс і помітила як до зали зайшла Белла. "Нарешті! А то я вже думала що вони десь загубилися" - Еліс привітно посміхнулася дівчині, яка прямувала до їхнього столику. "А де ж Едвард?" - подумала вампірка і мабуть те саме подумала й Белла, адже вона оглянулася, але так нікого й не знайшла.
Привіт, Джаспере...А що це Розалі з Емметом біля бару роблять? Їм же все одно не продадуть алкоголь... Хіба що причарують бармена...
Нотки невпевненості добре відчувалися в словах Белли, вампірці стало шкода дівчину. "Щоб такого зробити, щоб вона хоч трохи розслабилася? Треба щоб вона частиіше бувала в нас, тоді вона швидше звикне до нас! Треба буде на ці вихідні чи наступні зробити якусь вечірку вдома і запросити її. Хоча зрозуміло ой що так швидко вона не може звикнути до вампірів. Хоча... до Еда ж вона звикла." - підступна посмішка з'явилася на обличчі дівчини, вона нахилилася до Свон і прошепотіла:
- Розслабся!
До зали зайшов Едвард, впевнений кроком дійшов до столику і сів біля Белли.
Це вони знову через того таємного залицяльника, від якого Роуз чуть не посивіла? І на що вони цього разу посперечались?
Едвард запитував у Джаспера та Еліс одночасно, так як Джаспер прмовчав, то Еліс вирішила відповісти на це запитання:
- Не знаю чи це він, але от проблем через нього в неї буде багато, я бачила майбутнє і от не знаю казати про це Розі чи ні, чи як буде так буде!? - дівчина сама не знала що робити.
В цей час Белла робила спроби розібратися в ситуації, але її чомусь ніхто не помічав, тому Еліс вирішила хоч чимось
розважити Беллу:
- То все запутана історія, я якось тобі розкажу!
Так, люди, йду я прогуляюсь трохи, подихаю свіжим повітрям. Еліс, ти як?
- Ні, дякую! Я хочу побачити кінець вистави, а він буде неочікуваним і цікавим!

[Леа Клірвотер]

Клірвотер зацікавлено спостерігала сімейні «розборки» парочки Калленів – Еммете і Розалі. Розбрат на ворожій стороні був для вовкулаки наче своєю перемогою, ну явно чимось, що підіймало настрій, але це тривало явно лише пару митей.
До кафе зайшли Едвард і Белла. Якщо Свон була подругою і їй вона раділа, то на Ще-Одного-Із-Калленів у дівчини була явна виразка із всіма витікаючими наслідками. А як було Леї знати, що її подруга зустрічалася із вампіром. Із дуже небезпечним вампіром і тепер вона тусувалася практично весь час в їхній компанії. Це було протиприродно… і сильно дратувало.
У Клірвотер почав закипати чайник. Хтось зараз не стримається і комусь стане погано. "Леа! Дихай, дихай… Тобі не можна перекидатися на вовчицю! Пам’ятай про минуле, будь вище цих потвор!"
Дівчині згадався мультик «Мадагаскар», саме дві парочки пінгвінів і їхні одвічна фраза «Посміхаємося і машемо рукою!».
"Зате сьогодні я можу гордо заявити, що це була найгірша зміна у моєму житті!"
Леа випросталася і вирішила все таки підійти до Белли, щоб принаймні привітатися, а ще «дружньо» кинути вбивчий погляд в сторону Едварда. Вона попрямувала до їхнього столику, як і потрібно офіціантці, щоб запитати про замовлення нових відвідувачів.
"Ти ба! Хворобливий звалив. Мене злякався? Еліс залишилася…"
Клайв все ще був під чарами Розалі. "Потрібно втручатися! Не віддам мого принца цій зомбі-блонді! Нізащо!"
- Привіт Белла! – Леа посміхнулася. – Як життя? Давно ти не заходила в гості до мене. Що будеш замовляти?
Клірвотер перевела погляд на Едварда і стрельнула усіма грізними і вбивчими блискавками з своїх очей. Для нього у неї була тактика чистого ігнорування. І взагалі Едварда Леа сильно недолюблювала, він банально вкрав із її життя Беллу.

[Белла Свон]

Народ, давайте без черги, хто є, той і пише. Едварда, Розалі і Джаспера дозволяю відписувати в своїх постах, якщо дууууууже вже треба, а так то просто ігноримо.

[Белла Свон]

Розслабитися було ой як важко, особливо коли на обличчі в Еліс розцвітала отака мила підступна посмішка. Хоча Беллі в голові не вкладалося, що Еліс могла справді бути злою і підступною, адже вона завжди-завжди залишалася такою милою і чудовою! У відповідь дівчина видушила напівприйнятну посмішку і притулилася ближче до Едварда. Так вона почувалася більш впевненою і захищеною.
"Мабуть Розалі начхати на те, що всі тут з нагоди родинного свята зібралися," - подумала Белла, проводжаючи поглядом Джаспера, якому очевидно теж було начхати.
"І отак завжди..." - подумки зітхнула вона, коли Еліс пообіцяла "якось розповісти". Вона не дуже любила це словосполучення, бо зазвичай воно означало "забудь і не забивай собі голови, бо все одно тобі цього не зрозуміти".
Неочікувано до їхнього столика підійшла Леа. Це справді було дуже неочікувано, враховуючи той факт, що дівчина була офіціанткою, а в них на столі стояло лише Джасперове замовлення. Белла посовгалася на стільці. Щось їй ця ситуація не подобалася. І хоча Клірвотер дружньо посміхалася, в неї було якесь дивне відчуття, що подруга має на неї за щось зуб.
"Поговорити б з нею?..." - вона розгублено зиркнула на Едварда, ніби хотіла порадитися, що ж замовити. В животі від хвилювання наче гігантські кальмари грали в боулінг і їсти аж ніяк не хотілося.
- Пепсі лайт, - нарешті Белла спромоглася вигадати щось схоже на замовлення. - Але я б хотіла спочатку.... е... руки помити, - абсолютно безневинним поглядом вона глянула на Лею. - Не проведеш мене в кімнату для дівчаток? - вона навмисне наголосила на слові "проведеш", намагаючись дати знати Клірвотер, що хоче залишитися з нею наодинці.