1. НікЕріка Соулу [Erika Sowulo], справжнє ім’я Ніколь Белл[Nicole Bell]
2. РасаХранителі рун
3. Дата народження.1 квітня 1980 року
4. СтатьЖіноча
5. Зовнішність «- Я проклята на вічну юність.
- Теж мені прокляття!» ©
Висока на зріст, аж занадто худорлява, блакитноока, натурально фарбована білявка. Все здається так до банальності просто…Ви можете пройти повз неї і навіть не помітити. А можете запам’ятати її обличчя на все життя. Природа не шкодувала фарб, коли малювала її зовнішність. Але природна краса – це лише візитівка, перше враження і аж ніяк не гарантія щастя. Еріка одна з небагатьох людей які можуть бути надзвичайно зворушливими в образі…жертви. І як ніхто переконливо перетворюватись на 55 кг чистої жіночої злості.
Її обличчя назавжди лишилось 17 річним – імпульсивним, дещо розгубленим, молодим і зухвалим. А в світі де зустрічають по обличчю, це не найкращі якості. Хоча вона і виглядає на кілька років старшою, але все ж лишається в очах оточуючих дитиною-підлітком. Іноді вона уособлює себе з персонажем Доріана Грея, і намагається уявити яким би був її портрет.
Худорлява статура, з довгою шиєю і постійно зсутуленою спиною. Шкіра теплого молочно-рожевого кольору, обрамлена світлим в’юнким волоссям до плечей. Великі темно-сині очі, глибокого морського кольору, з густими віями і витонченими бровами. Прямий, із злегка задертим кінчиком носик. Виразні морквяно-червоні вуста. Овальне обличчя, з широкими скулами і високим чолом. Над переніссям пролягає ледь помітна зморщечка, яка стає більш помітною під час нахмуреногохмур чи задуманого виразу обличчя. Під очима темні кола – сліди недосипання, які справляють хворобливе враження. Але ж чорні окуляри їй в поміч! Майже завжди можна побачити на ній великі чорні окуляри в півобличчя, які не завжди відповідають погоді.
Вираз обличчя більшість часу спокійний. На мить можна помітити, як сіпнуться повіки, чи вигнеться брова, але Соулу одразу повертає байдужо-спокійний вираз на місце і її реакція відобразиться в погляді. Ви завжди побачите, якщо її щось зацікавило. Ні, не за мімікою чи жестами і вже точно не за її словами. Достатньо буде помітити уважний погляд в бік об’єкту уваги. Цей погляд наче наскрізь пронизує «жертву», не залишаючи шансу щось приховати.
Волосся завжди віддзеркалювали зміни її життя. Від природи золотиста білявка, в Сан-Дієго рудувата шатенка, після - радикально чорний колір і коротко пострижене волосся підкреслювало сутність її переживань і ось знову білявка. Символічне повернення до свого коріння.
А от її сміх це щось жахливе…В більшості моментів він стає не контрольований, хриплуватий і істеричний. В ньому може навіть проскочити рохкання! Тому за необхідності вона обмежується посмішкою, максимум - хіхікання. Посмішка найкращий варіант, адже це перлина її зовнішності. Гарна, широка, з ямочками на щоках, освітлює її обличчя.
Запас одягу не надто великий, лише найнеобхідніше! Всього одна забита шафа, або три чемодани і одна сумка. В основному яскраві, але елегантні кольори. Її сміливо можна звинуватити у відсутності смаку і практичності. Але і в неї є певний стиль, назва йому – те, що завжди не в тему. Цей стиль має певні наслідки, такі як невідповідність одягу до ситуації.
На лівому зап’ястку, зі сторони долоні, татуювання – троянда з жалом скорпіона в середині. Зробила після п’ятнадцятиріччя, чим викликала втрату свідомості матері і фіолетово-червоний від крику колір обличчя батька. Зазвичай ховає його за широкими браслетами або напульсниками.
6. Характер«- У нас же є якісь морально-етичні принципи?
- Теоретично є.» ©
Важкий характер, і все тому що він в неї є…
Коктейль чеснот: три літри сильного духу, літр спокою і два літри спостережливості, кіло блефу і півкіло амбіцій, вісімсот грам фанатичності і сто грам енергійності, три ложки любові і чверть склянки таланту, дрібку ввічливості, ложку хитрості, додати сарказм і імпульсивність за смаком і варити 24 роки на повільному вогні сумнівів.
Ложка дьогтю: фунт небезпеки, пуд ненадійності, півтонни втечі і центнер смерті, тонна впертості, кілька кіло азарту, лід з ненависті, дрібка байдужості, дві дрібки марнославства і останній інгредієнт – унція зарозумілості.
Все змішати, додати парасольку і випити залпом. За непередбачувані наслідки і смерть на виході, відповідальності не несемо!!!
Еріку ніколи не можна було назвати слабкою. З самого дитинства і по сьогоднішній день вона це щодня і щосекунди доводить. Ця дівчина завжди могла витримати набагато більше, ніж будь яка інша людина. Вона бачила смерть своїх батьків, тримала за руку спливаючого кров’ю коханого, її намагались вбити, а згодом і вчили вбивати інших – достатньо щоб розпочати істерику чи з’їхати з глузду? Нехай обличчя сімнадцятирічної дівчинки не вводить вас в оману, вона набагато сильніша ніж здається.
Колись давно, особливо за підліткових років, вона була аж занадто імпульсивна і нетерпляча, заводилася з півоберту і тоді навіть у людській іпостасі іскри з очей літали! Але вона швидко вгамовується і ще швидше відходить від важких подій. Саме це і допомагає їй по життю. Соулу стала на диво спокійна навіть у найнепередбачуваніших умовах, що дає змогу швидко приймати рішення. Але спробуйте вивести її з цієї рівноваги, і вам не позаздриш. Пам’ятаєте вимкнення електрики в Нью-Йорку 1999 року? А 2003 року в Лондоні? А Стамбул у 2004? Відімкнення електрики у мегаполісах, найбільші техногенні катастрофи. І це все вона!
За 24 роки свого життя Соулу звикла до того що бачить і підмічає недоступні чужому оку речі. Завдяки спостережливості вона може «читати» людей у різних ситуаціях. Але і вона помиляється.
Її блеф дещо відрізняється від звичайної брехні, в першу чергу тим, що для того щоб блефувати не обов’язково брехати. Достатньо просто не договорювати деякі правдиві моменти. Її блеф робить з неї кожного разу нову людину. Тому, якщо не впізнаєте її при наступній зустрічі не дивуйтесь.
Якщо вона чимось захоплюється, чомусь хоче навчитися, то це набирає обертів фанатичності. Її захоплення є скоріше різновидами залежності – адреналін, швидкість і поєднання першого і другого. Сноубординг – захоплення з 14 років, холодний вітер в обличчя, швидкість, і викид адреналіну на крутих віражах, азарт в очах. Соулу швидко вчиться, і вміло користується набутими знаннями. Та от дещо вона відмовляється дізнатися –таємниця походження її сили. Вона знає, що вона вже не людина, а в її крові присутній такий собі код «руна» цього знання їй більш ніж достатньо, все інше викликає сміх і згадку про другосортні комікси.
Завжди була самотня, але різниця в тому, що тепер вона самотня на самоті. Коли людина по життю зустрічає людей яких швидко втрачає, то рано чи пізно захочеться вити на повний місяць і побути відлюдькуватою. Ще одна причина самотності – небезпека. Своїми друзями(нехай і не в голос) вона зможе назвати лише людей які лишаються для неї «інкогніто» з якими їй цікаво, які є загадкою…і які триматься на безпечній відстані. Наразі таких людей в її житті небагато. А ненавидіти для неї було завжди легше ніж любити, адже любити означає піклуватися. Ненависть дає те, що вона не може взяти від дружби - силу і витримку.
З нею приблизно так само як у ванні з крокодилом – цікаво та за часом мало. Еріка зможе вбити вас одним дотиком – ніжним і легким з дрібкою поколювання.
Найбільші сумніви в неї викликає саме її спосіб життя. Як тільки з’явилися перші кошмарні сни, після першого ж огидного враження від свого відображення в дзеркалі і зародилися перші сумніви в глибинах її душі. Сумління прокинулось? О це вже ні, як прокинулась так і засне…І нехай на це піде пачка снодійного! Стан її сумнівів можна оцінити як «на межі», хиткий поштовх і вона покине роботу до якої її штовхнули обставини і задушить монстра в своїй душі.
Еріка цілком позбавлена бажання вирішувати проблеми, для неї завжди було зручніше втекти, ніж прийняти рішення. За стільки років втеч, вона як ніколи добре навчилася це робити…Та й навички замітати сліди, отримані під час роботи в ЦРУ, не раз ставали у нагоді (навчили на свою голову). Якщо вона вирішила тікати шанси, що ви її знайдете один на мільйон і ще стільки ж, на те що ви її вхопите. Ганятися за нею, все одно що за сонячним відблиском – око бачить, а рукою не відчуєш ніколи.
Амбіційність – фамільна риса її сім’ї. Азарт – ще одна сімейна риса, яка дісталася їй від любого дядечка, те що вона ненавидить в собі найбільше і те що їй занадто вже заважає адекватно сприймати більшість ситуацій. А завдяки своєму непримиренному марнославству, вона ніколи не втратить можливості показати свою перевагу перед іншими. За це і отримує по лобу, по носу, по самолюбству. Зарозумілість, один з семи смертних гріхів, найтяжчий і найневилікоміший, побічний ефект марнославства, ідеально підходить для такої людини як Еріка Соулу. В той самий час як всі інші люди стояли в черзі за вічними цінностями, вона стояла в черзі зарозумілості.
Так вже склалося, що смерть частина її роботи, частина її життя. Слово яке колись давно, в безхмарному минулому наганяло страх і викликало холодок, зараз не більш як пустий звук, який давно втратив свій сенс.
Більш ненадійної людини, годі й шукати. Другої такої немає – Еріка Соулу єдина в своєму ненадійному роді. На вашому місці, я б своє життя їй не довіряла і вже точно спиною не поверталася. Вона здаватиметься вам надійною лише до тих пір, поки їй це вигідно, поки вона зможе використати вас. Після – не розраховуйте на неї. Надзвичайно вперта, і непорушна в своїх рішеннях. Легше спинити танк, ніж її коли вона прийме рішення.
І на останок приправа, в якості парасольки для цього коктейлю: «чудова» звичка використовувати людей, навіть найближчих і найдорожчих. Різко змінює тему розмови, задаючи співрозмовнику жахливо провокативні питання, поставлені з урахуванням підмічених фактів. Розмовляти зі швидкістю 100 слів в секунду і нульовим сенсом, а також раптово замовкнути і задумано осяйнутися. Хоббі у вигляді картання власної персони. Таргани. Це зовсім не погано. Але це непогано до тих пір доки ці таргани не вилазять з голови господарки і не шкодять оточуючим. Невідповідність поведінки з ситуацією чимось нагадує нервовий психоз.
7. Біографія«Не кожна рана піддається лікам. Особливо, коли вона на душі.» ©
1 квітня 1980 року, в світі народилися мільйони немовлят. Але нащо нам ті мільйони? Нам потрібно одне єдине дитя, яке народилося за п’ять хвилин до опівночі в одному з пологових будинків, міста Янголів, Лос-Анджелеса. Важкі пологи матері, нервування батька, тривога лікарів за життя матері і дитини – чудова атмосфера для появи єдиної спадкоємиці заможної сім"ї чи не так? Як тільки дівча, з невдоволеним виразом на маленькому зморщеному і такому дитячому обличчі (а вам би сподобалось якби вас перев’язали жахливим рожевим бантом?), піднесли до батька він лише лагідно посміхнувся і промовив «Моя маленька принцеса! Ніколь!». А медсестра дивлячись на всю цю ідилію лише покачала головою і проказала тихенько: «Ця принцеса себе ще покаже!Дівчинка вродилась з характером!». Пророцтво? Прокляття? Доля!
З самого дитинства будь-який каприз Ніколь виконувався на раз. Батько був зайнятий будуванням імперії, матір допомогою йому, а розпорядок не гумовий! На єдину доньку його не вистачило. Тому кожного разу коли батьки на тижні пропадали, маленька Ніколь знаходила на своїй подушці таку жадану і омріяну річ – плату і відкуп за брак уваги. Ха! Не на ту напали! Ніккі лише те й робила, що капризувала і вчиняла батькам істерики.
В школі від самого початку Ніколь працювала на репутацію. Репутація попри усе – це вона добре засвоїла від свого батька. Шкільна королева, відмінниця, мало не примадонна шкільного театрального гуртка, дівчина-яка-щось-читала-про-самотність – ось ким вона була. Або та, кого бачило її оточення. Адже репутація річ мінлива, на неї можна працювати роками і зруйнувати лише одним вчинком. Замкнуте коло з якого не вирватись - міцні кайдани репутації! Вона ж тримає слово, марку і парасольку! Ні, вона не здасться так рано і так швидко.
Але гроші грошима, репутація репутацією, а перехідний вік за розкладом. Йшли роки, а їй досі не судилося стати для батьків найважливішим центром всесвіту, хоча б на один вечір, та який там вечір - хоча б на годинку! На передодні свого п’ятнадцятиріччя Ніколь наче підмінили. Постійні сварки з батьками, втечі з дому на вечірки з алкоголем, скарги вчителів. Яку мету вона переслідувала? Все просто – псувати батькам нерви, доводити їх до сказу своєю поведінкою і стати їхньою проблемою. За що? Навіщо? В неї ж золоті батьки! Ага, золоті, ще скажіть платинові…платина ж дорожча! Не судилося стати всесвітом, станемо кошмаром! А погляд а-ля «тріснуте скло наших надій» успішно замінює «ми тобою пишаємось донечко»!
І от вона в котре, зі словами «я вас ненавиджу» тікає з дому. Добу живе у подруги, а коли задоволена собою повертається додому знаходить вдома батьків, яких було жорстоко вбито. В паніці викликає швидка, яка нічим не могла допомогти, хіба що накачати шоковану дівчину заспокійливим і викликати поліцію. Ворогів у Беллів було більш ніж достатньо, тому винного шукати було марно. Ніколь дивом вдалося врятуватись, тому що її не було вдома. На похороні вона не плакала, лише заклякло стояла біля труни і дивилася як її батьків засипають землею. Наступний тиждень вона не промовила ні слова.
За заповітом до повноліття дівчини опікуном і розпорядником родинного спадку був брат батька – Джонатан Белл. Джонатан Белл – заздрісний, цинічний, матір рідну продасть за копійчину, але абсолютно не схильний до бізнесу гравець в карти. Хтось колись казав що родичів не обирають? Все життя він заздрив своєму брату і був закоханий в його дружину.
Він народження Ніколь, Джонатан зненавидів дівчину схожу зовнішньо на його кохану, а характером і вдачею на людину яку він ненавидів все життя. Життя дівчини миттю перетворилося з казки на пекло.
Лос-Анджелес охопила ніч, Ніколь прокралася в колись кабінет батька і відчинила сейф. Останнє було неважко, адже код –її день народження. Забравши всю готівку, молодша Белл тікає з дому, на цей раз назавжди…Приїхавши на зупинку Сан-Дієго вона зустрічає милого хлопця, Йена, який абсолютно точно вгадує що вона втекла з дому і пропонує приєднатися до невеличкої компанії. Компанія про яку говорив новий знайомий – стрітрейсери, жили за містом і судячи з того як жили можна було здогадатися що потреб у грошах вони не мали. Сан-Дієго містечко неподалік кордону з Мексикою, а це нелегальні переправлення наркотиків через кордон. Хто як не стрітрейсери зможуть обійти патрулі і доставити все вчасно?
Швидкість, гроші, незаконність, дорогі машини, адреналін і сильні емоції – цей вир швидко затягнув її. І от вона вже по вуха закохана в Йена, вечірки на пляжі, алкоголь, легкі наркотики. Вона й думати забула про минуле життя! Хто старе згадає, той без ока лишиться, а хто забуде той без обох.
За два дні до її вісімнадцятиріччя, Ніколь після відвідин міста дізнається що якийсь чоловік розпитував про молоду дівчину, дуже схожу на неї, випитував адресу. Ніколь одразу кинулася за місто. Але вдома на неї вже чекав помічник її любого дядечка. Його завдання було простим, вбити племінницю свого шефа і повернутися назад у Лос-Анджелес, де Джонатан стане законним спадкоємцем всіх грошей сім*ї Белл.
Але все пішло не за планом. Першим помер Йен, захищаючи Ніколь. Настала черга Ніколь. Втекти не вдалося і за секунду шприц з болючою ін’єкцією впився в плече. Отрута виявилась каталізатором руни. Тоді вперше проявилась її сила. Це врятувало її життя, а той хто хотів її вбити помер сам. Налякана, вона сідає в нашвидкуруч припарковано машину і іде куди очі бачать. Єдиний спосіб зникнути для неї це порвати всі зв’язки з минулим, змінити ім’я на Еріку Соулу (Соулу – випадковий вибір впав на прізвище пра-пра і хтозна скільки прабабусі її сім’ї)і втікає на інший континент, в Європу. І ось вже пів року вона живе у Бельгії. Замикається на закинутих складах і намагається навчитись контролювати нове вміння. Але нічого не минає без сліду. Вона змушена жити весь час оглядаючись чи не стежить хтось за нею, весь час переїжджати з місця на місце, ніде не затримуватися, здригатися коли десь поряд лунає ім’я Ніколь.
Але все не так просто. В багажнику машини на якій вона поїхала дуже доречно спочивали кілька кілограмів героїну, кейс з грошима і кілька фальшивих паспортів. А ЦРУ вже давно зацікавилося стрітрейсингом в Сан-Дієго і таке раптове зникнення Еріки не лишилося без уваги. Її завжди знаходили за номерами банкнот, і вона завжди від них тікала. Але одного разу, в Англії, їй не пощастило. Еріку схопили, за ці пів року вона так і не навчилася бездоганно користуватися силою, та й ЦРУ знало з ким мало справу. Їй щось вкололи і її сила зникла. ЦРУ запропонувало свою «дружбу», захист і прикриття в обмін на співпрацю. Їм були потрібні вбивці, а Еріка потребувала захисту від дядька, який досі живий і хоча й оголосив племінницю зниклою без вісти, досі боявся що вона раптово повернеться і поламає його плани. Еріка погоджується. Їй знову щось вкололи і її сила повернулася. Протягом наступних років її навчили як контролювати свою силу і деяким тонкощам служби. Вона як завжди брала все від навчання, спостерігала і…використовувала. ЦРУ допомогло їй навчитися ідеально контролювати свою силу. Вона отримувала мінімум інформації, максимум захисту і це тримало її з ними. Пройшло п’ять років роботи з ЦРУ і на свій день народження в якості подарунку від керівництва Еріка отримала конверт з іменем людини, замішаної у вбивстві її батьків, і завданням для неї.
Фінальним завданням, перепусткою на новий рівень, для неї стало вбивство Джонатана Белла. Це було обов’язковою умовою, і невиконання супроводжувалося її смертю. Але вона не змогла його вбити. Не змогла вбити людину кому була зобов’язана стількома стражданнями. Він же її дядько, уособлення всіх її страхів і…її єдина рідня. І вона знову зробила те, що з 15 років було її фішкою – втекла. З того часу вона побувала в трьох країнах, наразі переховується в Трансильванії. Тепер до списку її ворогів додався ще один пункт. Але Еріку здається це не надто хвилює…
8. Здібності Соулу - здатність завдяки надзвичайно потужній НС продукувати і виділяти у вигляді блискавок(можливо і куль та інших формах) електричних зарядів різних видів (дугові, іскрові, коронні, тощо), а також контролювати електрику.
9. Цілі в грі? Розвиток персонажа, а там подивимось.
10. Ще кілька питань на які Вас треба дати відповідь:1. Що таке життя: нудне існування чи час, який можна прожити з гідністю та насолодою?Життя – це перше коло пекла. І заспокоює мене лише одне: в наступному житті буде на одне коло менше. Тому роби в цьому житті все – живим все одно не вибратися!2. Що таке їжа для Вас: фізіологічна потреба організму чи мистецтво, якому ще треба навчитись? Готувати може кожен. Кожен, але не я! Та я ж навіть омлет спалю! Отже, вбити вас можна двома способами: блискавкою або приготувати вам вечерю.3. Що таке час (секунда, хвилина, година, тиждень, місяць, рік...)? Іноді момент, який ти так довго чекав, приходить в самий непідходящий час…4. Що для Вас кохання: Любовь подруга смерти, а может быть сестра. (с)
Кохання це надзвичайне почуття, яке дарує свободу. Це і біль, і втрата. 11. Зв’язок з Вами (ICQ, e-mail)ПМ
12. Звідки Ви про нас дізнались? Друзі - велика сила! Ейвазу персональна плюшка!
13. Знання канону (скільки книг прочитали)Всі книги, всі фільми.
14. Пароль вказаний в правилах. Вірно.15. Як часто плануєте бути на рольовій? Кілька разів на тиждень, за необхідністю частіше.
16. Так звана «проба пера»: Передивляючись касету своїх спогадів, на магнітофоні пам’яті іноді хочеться натиснути кнопку «стерти». Але пам'ять не зробить вам такої послуги і не виріже події, які глибокими шрамами закарбувались в ній. Ці спогади назавжди залишаються з нами. Вони переслідують, без шансу на забуття, без шансу на роботу над помилками. Подібні речі ми завжди пам’ятатимемо…
Рука мовби сталеві лещата обвилася навколо її шиї. Дівчина намагалася вирватися, марно дригала ногами в повітрі і впивалася нігтями руку. На шиї вже проступали яскраво фіолетові синці. Вона хапала ротом повітря, намагаючись закричати, марно. Все було скоріше схоже на пітона який душив маленьку мишку. І вона, як мишка, була приречена.
Чоловік вийняв з кишені невеличкий шприц:
- Не хвилюйся, мала, буде боляче лише мить! – за якусь секунду закололо плече. Рідина боляче поширювалася під шкірою, залишаючи після себе пекучий слід. Від болю спочатку оніміло плече, потім біль поширився на всю руку, аж до кінчиків пальців. В наступну секунду болючий холодок отрути підбирався до серця. В передчутті смерті воно шалено забилося, зіниці очей розширилися від жаху. Ось холодок дістався до серця. Все мало скінчитися цієї миті, але дівчина однією рукою досі впивалася в руку душителя. Серце мало спинитися, але замість цього навпаки шалено билося, кожний пульсуючий удар відбивався у скронях. Холод відступав під дією якоїсь невідомої сили, замість холоду відчувалось ритмічне пульсування, яке поколювало мов іскорки. Її серце мало спинитися, а замість цього вона відчувала як від нього по її тілу розтікався електричний струм. Її тіло тепер наче пропускало електричний розряд. Біля очей на якусь долю секунди проскочила іскорка, біля волосся проскочила ще одна. Слідів оніміння вже не лишилося і вона обома руками схопила руку яка міцно стискала її шию. По її тілу нову розкатом пробіг струм, але тепер він прямував до рук і шиї. Ще кілька іскорок, які тепер можна було побачити. Дівчина заплющила очі, але перед очима лишалися образи вбитих батьків, образ стікаючого кров’ю коханого, сльози знову бризнули з очей, а струм ще одним розкатом пробіг по тілу. Її охопила лють і шию намистом обвивали іскри. Вимкнута люстра почала миготіти, чоловік з нерозуміючим виразом обличчя запрокинув голову вверх, і послабив хватку. Ще одна хвиля струму розтеклася по тілу і кремезний чоловік був окутаний яскравими, сріблясто-синіми блискавками. Він впав на підлогу і почав конвульсивно здригатися, ошаліло дивлячись на дівчину. Тепер у вухах відбивалося лише його серцебиття. За хвилину здригання скінчилися і серце видало останній удар, тіло завмерло з широко розплющеними очима. Дівчина закрила обличчя долонями і відчула сильний солоно-іржавий запах крові, від якого все в голові закрутилося, а шлунок боляче стиснувся. Руки були в крові, а одяг був в кривавих плямах. Вона кинулася до дверей, мало не кількома кроками вона перетнула сходи і вилетіла на подвір’я ковтаючи ротом свіже повітря кинулася до машини. Мотор все ще гудів. Вона здала назад, розвернула машину на 180 градусів і вдавила педаль газу в підлогу. Мотор заревів, з під коліс відїзжаючого авто столбом піднялася пилюка. В дзеркало заднього виду Ніколь побачила своє обличчя з потьоками крові, шию синці на якій вже майже не були помітні.
Все це лишало по собі відчуття дежавю, але це відчуття здавалося аж занадто буденним. Це був лише сон, який повторювався сотні разів за останні 6 років. Але цього разу сон набував неочікуваних поворотів. В дзеркалі заднього виду чітко вбачалася темна постать. Її рука потягнулася до дівчини і вхопила її за плече.
Вона спала в кріслі автобуса, притиснувшись до вікна і схрестивши руки на грудях, під головою в якості подушки був зім’ятий піджак. Вона розплющила очі, але досі відчувала дотик до плеча. Еріка різко сіпнулася і іскра проскочила між нею і рукою яка торкалась до її плеча. Водій автобуса різко забрав руку і стурбовано промовив:
-Дівчино, це кінцева зупинка. Ви в Трансильванії. - вираз водія був стурбованим. Еріка оглянулася, автобус був пустим, а краєвид зупинки справді нагадував Румунію. Дівчина потягнулася і підвелася, струснула піджак і мило посміхнувшись водієві, який вже дістав її сумку і протягував її дівчині.
«Ніколь Белл більше не існує. Вона померла того дня від отрути. Є лише Еріка Соулу.» - думала білявка протискаючись по вузькому проходу. Вона знала що подібний кошмар вона переживатиме не в останнє.
-Гей, дівчино! – почувся голос водія. –
Може залишите свій телефончик? Мені здалося наче між нами проскочила іскра…-Дурень- прошипіла крізь зуби
– А ви заземлятись не пробували?Не дочекавшись відповіді, Еріка вистрибнула з автобусу і вдихнула вологе повітря Трансильванії.
Еріка Соулу, Catch Me If You Can
21.7.2010, 22:11
